Головний і спинний мозок складають центральну нервову систему (ЦНС). Пухлини ЦНС можуть бути доброякісними (не онкологічними) або злоякісними (рак). Однак навіть доброякісні пухлини в ЦНС можуть викликати серйозні проблеми і навіть смерть.
Пухлини, що починаються в головному мозку, називаються первинні пухлини головного мозку. Вони можуть поширюватися на інші ділянки головного або спинного мозку, але зазвичай не поширюються на інші частини тіла. Пухлини головного мозку також можуть походити з пухлинних клітин, що поширилися з інших частин тіла. Це так звані метастатичні або вторинні пухлини головного мозку. Ці пухлини називають за частиною тіла, де вони виникли вперше. Вони рідко зустрічаються у дітей.
Пухлини головного та спинного мозку є другим за поширеністю типом раку у дітей після лейкемії. Приблизно 20 % ракових захворювань у дітей починається в головному або спинному мозку. Щороку в Сполучених Штатах реєструється близько 4100 нових випадків пухлин ЦНС. Пухлини головного та спинного мозку є основною причиною смерті дітей від раку.
Серед педіатричних пухлин головного мозку близько половини пухлин називаються гліоми або астроцитоми. Вони утворюються з гліальних клітин, із яких складається опорна тканина головного мозку. Гліоми можуть бути доброякісні або злоякісні, і можуть виникати в різних частинах головного та спинного мозку.
Найбільш поширеною злоякісною пухлиною головного мозку у дітей є медулобластома. Цей рак утворюється в мозочку, у задній частині мозку в області, що називається задня черепна ямка.
Головний і спинний мозок складають центральну нервову систему (ЦНС). Центральна нервова система контролює важливі функції організму, зокрема мислення, навчання, емоції, мову, зір, рух, біль, дихання та частоту серцевих скорочень.
Головний мозок складається із 3 основних частин: великий мозок, мозочок і стовбур мозку.
Сигнали передаються від мозку до решти тіла та назад через спинний мозок і нерви.
Існує багато типів пухлин, що утворюються в головному та спинному мозку, і симптоми можуть сильно відрізнятися. Симптоми залежать від місця розташування пухлини, розміру пухлини, швидкості її росту, віку дитини та стадії хвороби.
Багато дитячих пухлин ЦНС ростуть повільно. Симптоми можуть бути ледь помітними або з’являтися та зникати. Вони не завжди відповідають типовій і передбачуваній моделі.
Деякі симптоми пухлин головного мозку:
*Багато дитячих пухлин мають низький ступінь злоякісності. Типові прояви головного болю та нудоти/блювання можуть не спостерігатися.
Симптоми пухлини спинного мозку включають біль у спині або шиї, слабкість в руках або ногах, утруднену ходу та проблеми з відвідуванням туалету.
Симптоми пухлин головного та спинного мозку можуть бути слабкими, і їх буває важко розпізнати спочатку. Ранні симптоми часто схожі на прояви інших дитячих хвороб. Залежно від типу пухлини та швидкості її росту інколи може пройти деякий час, перш ніж пухлину діагностують. Діагностика зазвичай включає збір медичного анамнезу, медичний огляд, неврологічне обстеження, аналізи крові та візуалізаційні обстеження.
Під час візуалізаційних обстежень, як-от МРТ, лікарі розглядають детальні зображення, що також демонструють розмір і розташування пухлини.
Хірургічна операція є основним способом лікування пухлин головного і спинного мозку. Додаткові методи лікування головного та спинного мозку включають хіміотерапію, радіотерапію та таргетну терапію.
Лікування залежить від типу пухлини, місця її розташування, віку дитини та обсягу пухлини, який можна видалити хірургічним шляхом.
Більшість пацієнтів, які перенесли операцію на головному мозку, отримують стероїдні препарати для зменшення набряку мозку. Деякі пацієнти можуть отримувати протисудомні препарати.
У деяких випадках в мозок встановлюють шунт, щоб запобігти накопиченню рідини (гідроцефалія). Шунт — це невелика дренажна трубка, через яку спинномозкову рідину виводять з мозку. Шунт може бути тимчасовим або постійним.
Після операції реабілітація і підтримувальне лікування, зокрема для покращення зору, мови, слуху, сили та рухів, може сприяти одужанню. Психологи і шкільні служби підтримки можуть допомогти з емоційними, соціальними потребами, потребами в розвитку та навчанні.
Прогноз пухлин головного і спинного мозку залежить від багатьох факторів. До них належать тип і стадія пухлини, молекулярні особливості пухлини, вік дитини, чи є пухлина новою або рецидивом, чи поширився рак на інші ділянки тіла, чи можна видалити пухлину хірургічним шляхом і як добре пухлина реагує на лікування. Середня виживаність дітей із раком головного і спинного мозку становить близько 75 %. Але прогноз може сильно різнитися в залежності від типу раку.
Вплив пухлини головного мозку на якість життя дитини дуже різний. У деяких дітей із пухлинами головного мозку тривалий вплив на здоров’я та функціонування після лікування є мінімальним. В інших дітей можуть виникати довготривалі проблеми в різних сферах фізичного, когнітивного та емоційного функціонування.
Іноді проблеми є результатом пошкодження мозку пухлиною та/або хірургічним втручанням. Інші зміни можуть бути наслідком довготривалих або віддалених наслідків хіміотерапії та/або радіотерапії.
Реабілітаційна терапія може допомогти вирішити тимчасові або постійні проблеми фізичного функціонування після лікування пухлини мозку. До видів і засобів терапії входять фізіотерапія, трудотерапія, логопедична терапія, зорові та слухові апарати.
Пацієнти, які лікуються від пухлин головного мозку, повинні перебувати під наглядом на предмет виникнення змін або проблем у функціонуванні, зокрема:
Психологи можуть допомогти з емоційними, соціальними потребами, потребами розвитку та когнітивними потребами. Додаткова підтримка для повернення до школи часто необхідна після лікування пухлини мозку. Нейропсихологічна оцінка до і після лікування може допомогти сім'ям визначити потреби в освіті. Медична бригада, що забезпечує догляд за дитиною, може допомогти батькам організувати тестування та навчання.
Прості життєві звички можуть допомогти зберегти функції мозку та покращити загальний стан здоров’я.
Для підтримання загального стану здоров’я та профілактики захворювань усі люди, які перенесли рак, повинні вести здоровий спосіб життя та дотримуватися здорового раціону харчування, а також продовжувати проходити регулярні медичні огляди та скринінги у лікаря. За людьми, які хворіли на рак у дитинстві й отримували системну хіміотерапію й/або радіотерапію, необхідно спостерігати на предмет гострих і віддалених наслідків терапії.
—
Остання редакція: червень 2018 року